Російський присмак телевізійного вінегрету «Новий год»

• Мовні оглядини

Напевне, п’ятничний Старий Новий рік, як і попередній «новий Новий», доведеться зустрічати з вимкненим телевізором. Хіба радіо можна залишити в мережі. Бо що оригінального придумають медіа-магнати, як не закинуть на розкручені українські телеканали добре знайомі фейси, родом із російського шоу-бізнесу.
На екранах знову палахкотітимуть «голубі вогники» (правда, під іншою назвою) із чергуванням бурхливого застілля, пісень і новорічних вітань вперемішку з виступами гумористів. Ну, й хіба ще один різновид новорічного шоу, як альтернатива «огонькам», — мюзикли. А так — воістину старі добрі пострадянські нові роки.
***
Програма телепередач плюс рекламні ролики-анонси — й ви у всій красі бачите образ свого новорічного вечора в компанії телевізора. Залишається покулінарити на кухні, аби мати що перекусити, поки йтиме реклама.
Тим часом минулий новорічний телевінегрет нічим особливим не відзначився: ті ж закордонні інгредієнти, ніби в Україні нічого свого на музичних ланах широкополих не росте й земля не родить талантів. Як завжди — пересолено і переперчено, бо телекулінари так і не навчилися подавати українцям «заграничні» делікатеси під національним соусом.
Чим «годували» український «піпл» у новорічний вечір?
Традиційно найвідоміші приватні телеканали мають більше можливостей для підготовки феєричного новорічного шоу. Кому ж бо хочеться слухати звіти про покращення життя вже сьогодні чи шукати шляхи розв’язання нагальних проблем. Тому всіх влаштовує легка музична програма та гумор вище й нижче пояса.
Як показують спостереження, різниця між телеканалами в новорічний вечір полягає в наступному:
а) чого більше в програмі телепередач: російських чи американських кінострічок;
б) на чий «вогник» запросили найбільше розкручених російських співаків.
От вам і всі «понти».
***
Забираємо серіали, фільми й новини. Залишається шоу-програма й реклама. До речі, реклама — то чи не єдина україномовна продукція власного виробництва.
Новорічний вечір на Першому Національному.
Музична забава під назвою «Перші на першому» нагадала «Золотий грамофон». Оскільки глядачі впродовж року вибирали найсучасніші та найпопулярніші відеокліпи співаків та колективів, то вручення нагород і склало кістяк програми. Ані Лорак, Арктика, Гайтана, Ірина Білик, Олексій Матіас, Тетяна Недєльська, Олександр Пономарьов, Світлана Лобода, Анастасія Приходько… Ніби українські виконавці, проте з неукраїнською музичною орієнтацією, яку продемонстрували на Першому національному екрані.
«Космополітичніше» виглядала «Велика новорічна подорож»: глядачі спостерігали за тим, як інші країни (Китай, Грузія, Німеччина, Франція, Росія, Іспанія) святкували прихід 2011 року.
Нове щастя з «1+1»
Назви «розважалок» потішили: «Авторадіо. Дискотека 80-х», «Новорічне диско 80», «Легенди Ретро-FM». При нагоді, щоб діти не забули про силу й міць російського фольклору, — казки «Добриня Микитич та Змій Горинич» й «Альоша Попович і Тугарин Змій». Напередодні нового року українські інтернет-видання писали, що «у святковому телеменю «1+1» — продукти російського виробництва і власний проект «Новорічна дискотека. Хіти 80-х».
Новорічний «Інтер»
Вечірній квартал «95» (де тільки пародійована Тимошенко і Ющенко розмовляють українською), мюзикли «Новорічні свати» (за участю зірок російського та українського шоу-бізнесу) й «Однокласники» (Пилип Кіркоров, Лайма Вайкуле, Барбара Брильська та ін.) — і глядачі мали змогу насолодитися розмаїттям акцентів російськомовних «звйозд»: від «с новым»до «с новім», від «годом» — до «ґодам».
Від лідерів не відстали й решта телеканалів: вчетверте ТРК «Україна» показувала у новорічну ніч «Блакитний вогник на Шаболовці» виробництва каналу «Россия», на ICTV відбулася українська телепрем'єра комедії «Наша Russia: Яйця долі»…
***
Після такого телевінегрету логічно постає питання: де я? Не обов’язково об’їдатися беленою, щоб таке питати. Новорічний блакитний екран глаголить, що ніби в Росії. Правда, російські співаки й ведучі говорять рідною мовою краще, ніж українські — своєю солов’їною. З анонсів телепередач у газетах роблю висновки, що я нібито в Україні. Але й те не дуже підходить. Бо чому новий рік маю зустрічати під супровід чужомовних пісень, мультиків, серіалів та мюзиклів? Де випускники-режисери, де актори, де літератори-сценаристи-поети, де сотні й тисячі співаків-випускників музучилищ? Чортківчани на голому ентузіазмі змогли відзняти пластиліновий мультик про своє місто. Декілька хлопців з Тернополя самотужки роблять переклад на українську мову закордонних фільмів, не маючи спеціального студійного обладнання. Загалом у периферії доволі потужний творчий ресурс, аби піднімати українськість в Україні. Виходить, що хтось там, наверху, має українців за «бидло в натурі», яким навіть у новорічну ніч нічого переглянути на рідній мові по телевізору. Добре, що регіональні телеканали хоч якось виручають.
***
Починаючи новий рік із балалайок, прокурених шлягерів «сортіра» і поп-байок про «любофь» і «новий год», українці упродовж 365 днів вимушені слухати реп про єдиний економічний простір, оди про дружбу і співробітництво, газові романси, кантрі про «асоціативне членство», рок-н-рол про безпеку і попсу про братерство і єдність. А що тут хотіти? Відомо, що як новий рік зустрінеш…