Водій-водонос

— Шофер! — протягує вчителька музики, що пробирається із кінця салону автобуса ближче до водія. — Ви би води трохи вляли, аби пилюка стовпом не стояла. Бо дихати нема вже чим.
— Я по шість відер води ляю!!! — одразу зривається на крик водій і не повертаючи голови, виверескує кожне слово у лобове скло. — Я по шість каністрів ношу! Я їсти немаю коли з вашою водою! Я в туалет не можу сходити! Я воду ляю, бодай би вас заляло! Аво найміться і поливайте салон, я вам шо?!
— Шофер, я буду жалітися в управління захисту справ споживачів..
— Ну то вже виходьте! Вже йдіть! Я вам шо?! Я по сім каністрів води ляю в той автобус!!!
— Та шось не видно, бо було би мокро…
— Я вам сказав: наймайтеся і поливайте!!!
Поманевруваши через сільські ями і вибоїни, автобус виїхав на трасу і пилюка в салоні трошки спала. Водій нервово курив четверту сигарету, ліктем притримував баранку, а правицею шось клацав у телефоні.
— Альо, Толя? Йдем з хлопцями ввечері на пиво? Нє, я автобус зразу в гараж зажену, а завтра рано помию…