Авобіографізм

Спочатку, натрапивши на це слово, подумала, що опечатка. А потім знову подумала, і вирішила залишити його в спокої. Ще й щось написати.
Ава, аватарка. Ними рясніють всі соцмережі, блоги і решта комунікаційної маячні, де потрібно ліпити своє зображення (або те зображення, яке повинно уособлювати чи ідентифікувати вашу персону). І якщо раніше кожен ставив на аву те фото, яке хотілося, нині авосферу захопила мода. Зовсім нещодавно я схопила себе на думці, що майже кожних два-три місяці більшість ав знайомих набуває якусь спільну рису. З тих, що закарбувалися в пам’яті на момент написання цього тексту, відпорпала фото на фоні розвалин (цегляних), дахів висотних будинків; фото, зроблені зверху (фотографи, не ображайтеся за незнання мною потрібної термінології); фото ніг у капцях, виставлених по колу; фото розчепірених пальців (на руках і ногах); фото, зроблені власноруч (коли в кадрі видно вашу простягнуту руку)… Ще напередодні якихось державних свят чи урочистих дат народ ставив на ави фото запалених свічок, фото тризубів, прапорів, зображення Бандери або Шухевича, фото у вишиванці etc.
А тепер про авобіографізм. Зазвичай фотографії, які людина виставляє на профіль, повинні відображати її сутність. Або ж естетичні уподобання. Чи інтереси. Чи ще щось, таке, що ідентифікує цю людину. Плюс кожен раз, змінюючи аву, ми створюємо віртуальний альбом аватарок, який (якщо не видаляти і не змінювати) може через якийсь час (коли ми станемо старші і розумніші :))розповісти нам багато цікавого. Про нашу авомоду, подорожі, людей, яких ми не соромилися розмістити поруч себе на цьому «публічному» зображенні etc.
Можна в такому разі зайнятися класифікацією нашої авосфери.Але це вже справа індивідуальна. Такий собі ав(т)обіографізм…