Вишиванка виїжджає за кордон

Блоґ: Віра Перун

Віра Матковська під час кулуарного спілування з учителями Тернопільської школи №17 поскаржилася на те, що вже 5 років поспіль оббиває пороги усіх можливих державних установ з проханням виділити земельну ділянку для побудови музею борщівської вишивки. Музей, за словами Матковської, вона вже будуватиме за свої грош. Тому він буде приватним. Але ніхто наразі не відгукнувся на її прохання. Тим часом у помешканні колекціонерки чекають свого часу більше тисячі екзесплярів вишиванок, строїв.

— Ще років 10-20 — і тканина просто розлізеться. Аже немає можливості зробити нормальний температурний режим, щоб тканина простояла довше.

Колекціонерка починає роздавати колекцію знайомим та поважним гостям із-за кордону. Віддавати в «державні музейні руки» не наважується. Зрештою, всі добре знають, куди зникають цінні експонати з цих закладів.

Тим часом Віра Маткоська випустила книжку про борщівську вишивку. У виданні зібрано фотоілюстрації усієї колекції. За словами авторки, довелося продати квартиру, щоб книга побачила світ. Адже в недалекому майбутньому видання стане чи не єдиним свіддченням пр давні о борщівські вишиванки…

10 коментарів

На жаль, це дуже поширене явище сьогоденні… Особисто мені серце крається, як українці забувають свою культуру, традиції, «спродають» український національний одяг, його елементи за кордон. Невже ми настільки стали байдужими до українського? Це ж наша історія!
Скажіть, Ви багато знаєте людей, котрі зараз вишивають? Та їх одиниці…
А колись, в кожній сім'ї мати й доня вишивали. Кожен український звичай: чи то сватання, чи то весілля, чи похорони, супроводжувалися вишитими рушниками, вишиванками…
Чому ж тоді не зберегти те, що передавалося поколіннями? Чому воно має бути десь в Австрії, Німеччині, Канаді?

до речі, Матковська зауважила: мовляв, вся біда навіть не в тім, що не стане колишньої тканини, а в тім, що таких узорів уже НІХТО не відтворить… Такої техніки вишивки і решти нюансів…

І мене це турбує… я якраз намагаюсь бодай щось знайти і зберегти з давніх взорів вишивки…

Та спосіб зібрати гроші можна придумати: знайти однодумців, організувати виставку, майстер-класи, навіть школу вишивки. Хоч по чуть-чуть, але справа буде рухатися. На Тернопільщині знайдуться люди, котрі захочуть відвідати такі промо-акції і зможуть вкласти сякий-такий мінімум, це ж не схід!
До речі, хто з вкурсівців може похвалитися, що в його сім'ї займаються народною вишивкою?
Я можу. Хто ще?

В моїй сім'ї вишивка займає пануюче місце: і я, і моя мати вишиваємо :-)

Вмію вишивати, але вже давно цього не роблю. Вишивка — то мова. Мову читаю і дивуюся СКІЛЬКИ і ЧОГО там записано… Кажуть, що то в мене надмір фантазії)))

повністю погоджуюся!

Даремно кажуть. У всіх книжках, так чи інакше пов’язаних тематикою зі старослов’янською культурою (навіть у геть поганеньких), описують розшифровки окремих елементів вишивки, орнаменту, цей своєрідний «алфавіт», або навіть «словник» символів. Тут навіть сперечатися нема про що.

100%! Є навіть книжка, яку я вже довго шукаю в чернівецьких книгарнях «Код української вишивки»! Ось там якраз всі розшифровки є!

Цікаво має бути. У мене є «Генеалогія богів давньої України» Валерія Войтовича, там в основному наводяться приклади відображення елементів релігійних обрядів і культів (типу солярних, календарних знаків, міфічних істот, ритуалів) у народній творчості, в тому числі і у вишивці.