Віра Перун

якби Ющенка засудили за героя Бандері, Шухевичу — оце був би політичний вчинок. ми ж нині маємо ситуацію, коли саджають за те, що крали і не ділилися) це ж просто «розборки», які красиво називають «політичними репресіями». принаймні, це моя думка…

текст клас.)

у нас із низів ніяка ініціатива не йде. бо низи наразі думають тільки про те, як прожити наступний день, де роздобути найнеобхідніше. логічно, що думати про якісь високі матерії, тим більше піклуватись про інших (а це і є завданням партії) — то нині справа або альтруїстів, або мазохістів, або фанатиків. решта народу попросту махне рукою. те ж саме мжна сказати і про воєначальників партійних. є дуже мало ідейних людей, які перебувають на керівних посадах (ідейність нині не котирується) і мають можливість керувати грошовими потоками. політика — це бізнес. і чим більше ти відріжеш від своїх колег по партії, тим більше можливостей матимеш перескочити на більш рибне місце…

інформування студентів зводиться тільки до того, що на першшому курсі новобрані профорги груп роздають листки-заяви, де студент повинен лише поставити підпис. зазвичай народ у текст не вчитується, просто підписує і все. 1 відсоток зі стипендії — начебто невелика для студента «втрата». але угоду повинні підписувати усі — і державники, і платники. левова частка зібраних кошщтів іде в казну обласної профспілки, вишівським же студпрофкомам залишається грошей хіба на зарплату голови профкому, бухгалтера і заступника (одного-двох, за часів мого студентства вони отримували по 600 гривень зарплати) плюс кілька гривень на організацію урочистих дат і змагань тощо, ініційованих профкомом. обласна профспілка знову левову часту здає в столицю. от і вам і захист інтересів. забратися із профкому начебот легко: написав заяву про відмову членства і все. але… є така річ, як гуртожиток (з нього не виселяють без згоди профкому, є навчальний процес — теж не відраховують за неуспішність, правда, там вплив студпрофкому малий, є ще деклька аспектів). зрештою, голови профкомів проводять «профілактичні» бесіди із самим бажаючими покинути профком, а також із профоргами груп і факультетів, аби ті повпливали на рішення студента. така-от ситуація…

підтримую вашку думку, правда, маю одне спостереження: чомусь так є, що частенько пробиваються в літературу графомани, тоді як творці якісного літпродукту залишаються десь на маргінесах. безумовно, підтримувати треба всіх, але як пригальмувати ріст отих «бур*янів», котрі примудряються місцями навіть очолювати спілки письменників…

о, це тема!) згадалося, як минулої неділі у нашому селі в церкві священник оголосив про збір коштів на приборство (священницьку хату). збирали серед вірних по 100 гривень з номера. прикол у тому, що пенсіонери, самотні (є в нас таких декілька) здали першими, а от двоє бізнесменів так і не спромоглися. сказали, що наразі копійки не мають, бідні, як церковні миші…

та всього є потроху: і ненависті, і заздрості (білої, чорної, зеленої:)))

логічно воно-то так. але поговори з першим стрічним на вулиці про багатство, то чомусь народ не розділяє надмір і норму багатства. а конкретно каже «фу» тій людині, яка багатством володіє. а надмір — так, ненависть, думаю, якраз і формується через те, що багатство показують у його надмірності. от і маємо, те, що маємо…

цікаво було б ще отак взяти до уваги цю тему, протримати її на контролі хоча б рік, а потім зробити підсумки) які ж тенденції з*являться у авосфері? напевно, треба-таки братися до діла…

йоу) яка файна рекляма))))) просто бзззз...))

отже, згаданим афоризмом користуються тільки воїни?) бо з позиції мирної жительки підтримкою не попахує)

Чти воинов, за какое бы дело они не боролись!»… так, шляхетності нам не вистачає. але чи всі воїни шляхетні? і чи всіх треба «чтити»? якщо хтось обирає смерть як засіб перемоги, той підтримає згадане гасло. хто проти — не підтримає. зрештою, ця тема доволі спірна…

можливо й так, але тих, котрим не пофіг, меншість. я ж роблю висновки, щодня спілкуючись зі студентами вишів і пту, школярами, випускниками. і бачу, що незважаючи на моє оточення, як щось робить і чимось живе, отой, "інший", народ сприймає все байдуже…

а, можливо, ігнор влади тут не дуже то й діє. просто всі вже звикли, що практично всі мітинги і заклики до них — це чиєсь політичне замовлення. і при появі нового оголошення одразу міркуєш: а хто за ним стоїть, кому вигідн вийти і помахати прапорами. от нині в Тернополі біля міліції зранку збиралися відзначити роковини вбивства Ігоря Індила. і чимало знаймих одразу сказали — я не піду, бо це «Свобода» організовує. і так багато прикладів можна навести. коли є підгрунтя для гніву, але його використовують для власного піару, то люди автоматично свій гнів перетворюють в апатію.

найгірше в даному випадку те, що телефон довіри тут практично не потрібен, адже ті батьки, які бояться говорити з власними дітьми, хіба будуть вертатися до чужих людей за допомогою? не знаю, яка ситуація в місті, але в сільських сімях зазвичай не прийнято виносити сміття з хати, тому все «перетравлює» час. і пояснювати батькам, що це безглузда ідея — у 99% випадках марна справа. вони не послухають. а щодо питання, яке ж воно, підростаюче покоління… та пофіг йому все. воно має їсти-пити-в що одягнутися, має телевізор, комп або ДВД чи ще інший варіант у наших позацивілізаційних селах, віддалених від обласних та районних центрів — корови, гуси, свині, пляшки і сигарети або клей. і компанія під боком. навіщо забивати голову високими матеріями про мораль. і знаєте, що найгірше? що місцеві чиновники, загальноукраїнські, самі доводячи людей «до ручки», доводячи людей до животіння, а самі бісячись із жиру, дерибанять все, що попало і проволять робочі поїздки по ресторанах, а потім ще лізуть в телеекрани і патякають про якусь мораль. бюрократія наша — бидло, і з нас і дітей теж роблять бидло, бо ним легше керувати, навіть створивши ілюзію божественості завдяки інтернету.

останнім часом роблю те саме) новини — нет, фільми — нет, музика — нет…

на дотаціях))

найсмішніше, що всі праві партії, борючись за «свою» Україну, борються одна з одною, в той час, як їхі опоненти ділять пирога. в Тернополі ситуація така ж. ніби політики нормальні, розумні, а деколи так поводяться, що й прокоментувати важко…

«показушна» арештація чиновників, шо тут скажеш… і в Тернополі те саме…

ні, колготки із візерунком не підійдуть. треба до яєць міцно притиснути якийсь орнамент, щоби кольорова вода повністю не зафарбувала яйко) о! ідея! а якби комуністи налагодили випуск колготів з візерунком серпа і молота?))) ото був би ексклюзив) уявіть, як би шпацерували в такому прикиді істинні поборники комунізму… хоча то далеко не великодня ідея, але на майбутнє згодиться..)